-->

понеділок, 18 березня 2024 р.

Великодні казки

 

Великодні казки

Незабаром у нас Великодні свята і ми матимемо можливість ще трохи відпочити, поспілкуватися з родиною та насолодитися смачною та запашною паскою. Якщо ви, як і я, збираєтеся святкувати Великдень з дітьми, цей список посилань на веб-сайти,  може бути вам у пригоді. Тут ви знайдете цікаві та захоплюючі історії про свято Великодня,







Казка до 🌿ВЕЛИКОДНЯ - Історія одного яйця🥚 - Аудіоказка -

 --Ко-ко-ко! --чулося з всіх боків.


Але маленькому Яєчку навіть не хотілось відкривати оченята: у гніздечку було тепло і затишно.
І малюк охоче заснув.
Його розбудило щось дивне. Мами-курки не було поруч, а його схопило з трьох боків щось тепле, забрало з гніздечка і поклало між таких самих яєчок.
Всі вони погойдувались з боку в бік, коли їх несли.
Автор: Марія Солтис-Смирнова 
Яскраве сонечко на блакитному небі спробувало зігріти яєчка у фартушку господині, а кілька курочок кинулись на захист своїх діток, але змінити щось не вдалось.

Читати казку онлайн тут: http://talesworld.org.ua/node/409


КАЗОЧКА ПРО ПИСАНКУ
Залишивши гніздечко, покотилось яєчко... Та котилось воно недалечко. Квоч­ка з курчатами на подвір'ї гуляла, діток своїх забавляла.
- Мамо, он яєчко по стежинці котиться, - сказало найменше курчатко. - Ану ж, яке воно на колір?
- Біле, як сніг, - сказала квочка.
- А сніг який? - спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили.
- Такий білий, як оте яєчко, що котиться, - відповіла квочка. - Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.
Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати. Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі. Курчатка у веселочки фарб позичали, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір’ячком – і покотилася писанка зеленим подвір’ячком. Курчатка її доганяли, на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зеренцями годувала, водицею напувала, на свято Великдень подарували. І зацвіли вишні, черешні. Став гарний, як писанка, садочок увесь. І проказала Наталочка:
 - Христос Воскрес!
Андрій М'ястківський. Казочка про писанку//Малятко,  1991, №4 

Взято тут.
Пасочка. Панас Мирний
Великоднього тижня забіліли всі хати, ніби вбрались у білі сорочки, лишень одна маленька хатка край села стояла як сиротина, без білої У тій хатці жила бідна вдовиця. Попала вона в тяжку слабість і більше жодної помочі не мала, окрім семилітнього сина. Семенко був дуже добрий синок: і слухняний, і тихий, і роботящий. Товариші любили його, як рідного брата, а отець духовний і вчитель —- як рідного сина. Він, бувало, як дівчина, й ложки помиє, і хмизу назбирає, й корову догляне, одним словом, усе, на що тільки його слабких сил стало. А упоравшись із роботою, не відступить від мами. Вона, бідна, лежить на ліжку, а він бере книжечку та стане читати так гарно і складно, що аж мама радіє. Так він і тепер читав і втомився. Наостанку сказав:
– Мамо, мамо, післязавтра вже Великдень, а ми яке свято будемо мати?
Мама глянула на нього, і рясні сльози покотилися по її обличчю, бо жаль стало доброї дитини. А потім сказала:
– Синочку, якби лише Бог дав мені одужати, якось воно буде.
Семенко хотів щось сказати, але хтось пробіг попід вікна. Він вийшов з хати і побачив свого шкільного товариша Василька, що прибіг його відвідати.
Поговоривши між собою, хлопці ввійшли до хати. Василько побачив, що в їхній хаті сумно. Не побілено, пасочок не напечено і нічого не приготовлено на Великдень. Вийшли хлопці знову на двір, а Василько питає:
—    Чому у вас нічого не зварено, не спечено?
—    А хто, — каже Семенко, — буде варити, коли мама хвора?
Засмутився Семенко, та й Василькові стало жаль його. Прийшов Василько додому, а мама його тоді якраз виймала з печі великодні паски. Василько глянув на паски та й каже:
—    Мамо, а ви мені спекли пасочку?
—    А як же, дитино, спекла, та ти знаєш, що я всім домашнім по пасочці печу. Ось твоя пасочка!
—    А яка вона гарна! Мамо, я собі зараз її візьму.
—    Та куди ти її візьмеш? Я всі до комори занесу, та і твою теж.
—    Ні, мамусю, дозвольте, я її сам сховаю, коли вона моя.
—    Візьми, лише дивись, не їж, бо то не годиться.
—    Ні, мамуню, я не буду їсти.
Взяв Василько свою пасочку, вибіг на двір, дав її Семенкові: «Дарую тобі цю пасочку, щоб і ви мали свято». Семенко прибіг радісний до хати і каже: «Не журіться, мамуню, будемо і ми мати свято. Подивіться, яку пасочку мені Василько подарував». Мати зітхнула, подивилася на святі образи і сказала: «Бачиш, сину, що Бог нікого в біді не залишає, хто лише у нього милість має».
До Василькової мами прийшла сусідка й спитала, як їй паски вдалися. Господиня повела її до комори, показала все печиво й додала, що найкраща паска — Василькова.
—    Васильку, — сказала вона, — ану покажи свою пасочку. Василько почервонів, як буряк. Стоїть і словечка не промовить. А потім розповів, що заніс її Семенкові, бо вони бідні.
—    Ви, мамо, не гнівайтесь на мене, — закінчив Василько, — що я йому свою пасочку подарував.
Мама поцілувала свою дитину, нав’язала цілу скатертину пасок, солонини, ковбас та писанок і послала Васильком бідній удовиці. 

Небесний ключик






Коли Ісус Христос розпрощався вже зі своєю Матір’ю та учнями й вознісся до свого Отця, у дорозі до неба товаришував йому жайворонок. Ніхто не знав, як високо він знявся, тільки Святий Петро думав, що він товаришував Спасителеві аж до небесних воріт, бо як вертався, то ніс у дзьобику щось подібне до золотого ключика. 

Великодня пригода. Л. Храплива
Засвітило сонечко ранком у віконечка.

Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску та покликала донечку — Параску:
— Від себе і від Батька, і від мене занесеш Бабусі Свячене! І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогою дивуються горобчики:
— Цвірінь! — що в Параски вишита запаска.
Іде Параска, вийшла на горбок. А до неї Бровко-песик: скік та скок!
— Куди ідеш та що несеш?
— Несу я паску, писаночки, ковбаску, від Батька і від Мами і від мене — несу Бабусі Свячене.
— А не буде там чого і для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.
— Писанки Матуся написали оленями, півниками, сонцями прикрашали. Не на те трудились мої Ненька, щоб з’їв Бровко писанки смачненько!
— Подививсь, Парасю, ще раз на Свячене: може там найдеться що для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.
— Білу паску — не малі це речі — мама цілу ніч місили ще й пекли у печі. Ой, багато мали з нею праці! Чи ж годиться пасочка — собаці?
— Подививсь, Парасю, ще раз на Свячене: я голоден — чи нема нічого в кошику для мене?
— Лиш ковбаска, вся товстенька, з салом. Мама її довго начиняли, ще й пекли! Я знаю, їсти ти готовий, та не дам ніяк ковбаски — псові!
—  Поглянь, Парасю, в кошик — ще ж бо не порожній він! — Бровко благає, хвостиком махає.
—  Не порожній, ще остався… хрін. Викопала я його сама в городі — може, стане Бровкові в пригоді?
Дала Параска Бровкові ласощів тих, а Бровко лиш понюхав та:
— А-а-а-ап-чих!
В носі закрутило, в очах потемніло. Пчихнув Бровко, заточився та штовхнув Параску. Випустила вона з рук кошик, паску, писанку, ковбаску…
Покотилася з горбочка паска, а за нею стежкою всі писанки й ковбаска, а за ними кошик і Параска, а за ними, гавкаючи, Бровко-пес.
Котилися, котилися ранок весь. Аж мусили стати, бо докотились до бабусиної хати. Встала тоді Параска, позбирала в кошик паску, писанки, ковбаску та промовила:
—  Бабусенько, я від Мами, і від Тата, і від мене принесла ласощі вам та Свячене.
І сказала, яка пригода приключилася: як усі вони з горбочка покотилися. А Бабуся — нум Параску цілувати. Посадила її на покуті в хаті, а Бровкові біля порога дала велику кість. А він зубами: хап! І їсть, і досі їсть!




Липова паска: оповідання про Великдень.


Жили собі на світі два браті. Один багач, другий бідняк. Багач мав багато землі, лісів, худоби й усілякою добра, що навіть цісар йому заздрив. А бідний мав хатку з одним вікном. У цій хатині бідно жила немаленька родина, а їсти було нічого.Під Великдень багачева жінка напекла багато пасок, а в бідній хатині не знайшлось борошна навіть на одну маденьку. Жінка сумує і плаче:
— Люди завтра паски понесуть святити, а ми що?
—  Не журися, — відповів бідний чоловік.

Бідняк узяв сокиру і подався до лісу. Ходив тим лісом, поки не зрізав липу. Підрізав від неї малий ковбанчик і обтесав його гак, що на подобу паски стала.

Прийшов з тією паскою додому. Став перед порогом і каже:
—    Жінко, а ну розпалюй у печі вогонь, паску будемо пекти.

Жінка помастила ще її яйцем і вложила в піч, щоб присмалилася трохи. Паска гака вийшла гарна, рум'яна, висока, що жінка від утіхи аж заплакала і накрила її найфайнішим рушником.

Взяв бідак ту паску на другий день, на Великдень, і поніс її святити. Біля церкви людей було море. Та як багач побачив брата серед них, не можна сказати. Вподобав собі багач братову паску і позаздрив, бо його паски порозтріскувались у печі.

—    Поміняймося з тобою пасками, — каже до брата багач. — Я тобі за твою гладеньку дам дві своїх. Тобі однаково, а у мене гості будуть дивитись, не годиться...

Бідний брат цього тільки й чекав. Помінялись.

Багач запросив гостей до себе додому. Гості спочатку роздивлялися його хороми, а потім сіли за стіл. А на столі красується така гарна паска. Усі дивуються: як така паска вдалася? І гарна, і рум'яна, і висока! А далі взялися краяти її. Та ба! Ніякий ніж не заліз у неї. Мусив багач аж сокирою розрубувати, і тоді виявилося все.

Соромно було багачеві визнати, що так помилився. Він і каже:
—    Ну і видите, люди добрі, які чудеса на світі діються? З паски в одній хвилині зробилось дерево! Мабуть, хтось її врік.


«Лісовий конкурс великодніх яєць»
«Не встигла ще зима покинути ліс, а крихітні веснявки прокинулися після сплячки і вже повним ходом готуються до свого улюбленого свята – Великодня! Цієї весни, як і щороку, треба розмалювати силу-силенну Великодніх яєць! Веснявки ретельно відбирають та готують пташині яйця – різного розміру та забарвлення.
Маленькі лісові митці зосереджено працюють над своїми проектами декорування яєць… адже кожному хочеться, щоб саме його яєчко перемогло на конкурсі, ...Читати далі.



Загублена писанка ВІДЕОКазочка про пригоду Катрусі у передвеликодній вечір.




Грицеві Писанки (1995) - казки українською. 

За мотивами казки О. Олеся. Жартівлива казка про хлопчика, який напередодні Великодня вирішив розписати яєчка, котрі висиджувала квочка. Розписавши писанки Грицько ляг спати, після чого йому наснився дивний сон ... Режисер: А. Трифонов Автори сценарію: Б. Дяценко, А. Трифонов Композитор: Л. Етінгер


Казка "Писанка-Чарівне Яйце" про секрети написання писанок. Казка для дітей 6-12 років,а також для батьків,вчителів та всіх,кто хотів би знати ці стародавні секрети про писанки. Читачі будуть стежити за подорожжю Зайчика, через ліс, де він стикається з рядом цікавих персонажів, які допомагають йому зібрати все необхідне для справи написання писанок. Через бесіди зі своїми друзями Заяць вчить читачів історії, символіки і техніки цієї давньої і магічної традиції-написання писанок. ВІДЕО

Казка про великодню писанку.
"Як тільки перші сутінки починали клубочитися світом, котрий поволі прокидався від зимового сну, і таємниче заповзати у хатинку крізь маленькі вікна, непримітні щілини і навіть крізь пічний комин, матуся лагідно припиняла верескливі дитячі пустощі і врочисто промовляла:
   –  Вже діди снують по хаті. Час дітям спати, а мені – писанки писати.
   Діти слухняно залазили на теплу піч і, натягнувши пухку ковдру аж до вух, хутко засинали.
   А у віконці тієї хатинки ще довго за північ світився тьмяний ґнітик свічки, при світлі якого матуся-майстриня малювала писанки.
   І намалювати вона їх мала до світлого Великодня не мало – не багато, а – ...." Читати далі. 


Великоднє диво. Щороку гноми з Маленькою Феєю розмальовують писанки, Це вже стало гарною традицією, Адже на Великдень усі вітають один одного зі святом і дарують писанки, А ще вірять. що вони охороняють від злих сил.
Так і цього року всі зібралися у Мудруновій хатці, щоб разом розписувати яйця.
Взяли до рук писанки і почали старанно вимальовувати воскові візеруночки. Гномики ще ніколи не працювали з такою охотою. Навіть Буркотун мовчки схилився над яйцем і малював. Річ у тім. що у Чарівному лісі був оголошений ...Читати далі

Великодня казочка. Невелика казочка до свята Великдень для дітей віком 5-7 років.






Зірка Мензатюк. "Писанка" (Великодня казка)
Казки для дітей українською. Зірка Мензатюк. Писанка. Великодня казка. Малюнок Юлії Мохірєвої.
"Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак! - закудкудакала курка на весь двір. - Та гарне ж: схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці золотий жовток. Кудкудак!" Під хатою на стільчику грілась проти сонечка бабуня Марія. "Яйце? Та кругле, біленьке! Візьму його на писанку." І вона поклала яйце в решето до таких же, як воно, білих та кругленьких. Тоді розтопила ярого воску: "Ходи-но, Івасику, писанки писати!" Взяла бабуня писачок. Р-раз! - і лягла на яйце гаряча лінія. Два! - і розкреслилось яйце навхрест. "Бабулю, чуєш, бабуню! - запитав Івасик. - Що це за квіточка у тебе намалювалася?" "То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого..." Читати далі

Зірка Мензатюк. Великодня казка "Молоданчик"
Зірка Мензатюк. Молоданчик. Великодня казка. Малюнок Миколи Капусти.
"За Прутом є село, за селом — гора, а на горі лісок-перелісок, такий невеличкий, що його можна оббігти довкола. У тому лісочку живе мавка-зеленавка, мала, як і він. Взимку вона спала в сухому листячку, а поверх листя лежав сніг. Але прийшла весна, сніжок розтав, і мавка прокинулась. "Що це дзвенить, мов чисте срібло, аж мене розбудило? Може, це ви, струмочки?" — спитала вона. "Ні, мавко. Ми дзюрчимо не перший день, але ти не будилася", — відповіли струмки. "То, може, це ти, берізко?" "Я всю зиму дзвонила обмерзлими гілочками, — сказала берізка. — Але ти того не чула". "Тоді, напевно, це вітер, що гуляє над горою?" "Ні, мавко, не я це. Я взимку дзвенів-свистів, мів летючими снігами, а тепер я тихий і лагідний". "То хто ж воно?" — роззирнулася мавка довкола й побачила на лужку, на узліссі, "...Читати далі
Загублена писанка. Великодня казка від Ірини Мацко (читати і дивитися анімацію)
Казка Ірини Мацко Загублена писанка, мультик онлайн
"... Катруся поставила писанку на вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі."  Читайте казочку і дивіться мультик, створений зи мотивами цієї казки...Читати далі

"Пригоди писаночки". Великодня казочка Лесі Храпливої-Щур
Великдень. Леся Храплива. Казочки
"Була собі дівчинка Орися...  коли прийшов Великдень, задзвонили дзвони, подарувала Мати Орисі гарну писанку. Квітками, чічками, барвними олениками розмальовану. Подякувала Орися Мамі, завинула писаночку в шовкову хустинку та пішла з Батьками в церкву. А після Служби Божої зібралися біля церкви Орисині подруги. Кожна з них дістала того ранку писанку від Матусі, та ніодна не була така гарна, як Орисина. Стали дівчатка одною писанкою об одну цокати, пробувати, чия сильніша..." Читати далі

"Великодня пригода". Казка Лесі Храпливої-Щур
Великдень. Казка Лесі Храпливої
"Засвітило сонечко ранком у віконечко. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску, та покликала донечку — Параску: "Від себе і від Батька і від мене занесеш Бабусі Свячене!..." Читати далі
"Писанки Оксанки". Казка Лесі Храпливої-Щур зі збірки "Писанка українським дітям"
Великдень. Леся Храплива. Казка про Писанку
"Стукає — розносить вістку лісом дятел: "Буде завтра Оксанка писанки писати!" Шепнув на вушко зайчик хом'якові: "Уже й краски у горщиках готові!" А жовтий лис переказав куниці: "Купила вчора воску у крамниці!" Сказав ведмідь, гостюючи у вовка: "І писальце вже є: тоненьке, наче голка!" Отак то лісом ці вістки ходили, аж їх почули дві нечисті сили, що людям шкодять, тихо не сидять..." Читати далі.


Андрій М’ястківський. Казочка про писанку. Великодня казка"Залишивши гніздечко, покотилось яєчко... Та котилось воно недалечко. Квочка з курчатами на подвір’ї гуляла, діток своїх забавляла. "Мамо, он яєчко по стежинці котиться, - сказало найменше курчатко. - Ану ж, яке воно на колір?" "Біле, як сніг", - сказала квочка. "А сніг який?" - спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили. "Такий білий, як оте яєчко, що котиться, - відповіла квочка. - Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна." Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати. Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі. Курчатка у веселочки фарб позичали, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір’ячком - і покотилася писанка зеленим подвір’ячком..." (Андрій М'ястківський)

Людмила Дорош. Вербова гілка (Великодня казка-оповідання). Ілюстрація з архівів Українського Національного музею в Чикаго. Поштові картки 50-х років."Нелегку зиму пережила молоденька вербиця. Цілу зиму вітрюган намагався зламати її гілочки, дув щосили і пригинав до землі, але вона не здавалася, гнулася, жалібно змахувала руками-гілочками, та не ламалася. І коли несміливе весняне сонце почало голубити землю, і в її скованому стовбурі почало прокидатися життя. Вербиця хотіла розплющити очі, та поки ще не могла - її бруньки не налилися соком, а міцно спали на гілочках. Та не надовго. Під теплими променями сонця сік розтав і побіг по ...."  (Людмила Дорош)

Леонід Полтава. Найкраща писанка. Великоднє оповідання. Великодня казка

"У сінях стояла велика миска із яєчками. "Нас усіх з'їдять люди," - басом сказало найбільше яєчко. "І це добре. - обізвалися інші.- люди матимуть із нас користь." "Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше!" - не вгавало велике яєчко. Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислухалося до розмови. "А тебе, найменше, - знову обізвалося басом найбільше яєчко, - тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!.." Маленьке яєчко дуже шкодувало, що не виросло більше. Але що воно мало робити?.."(Леонід Полтава)

Великодні оповідання. Чарівне яєчко"Івасик із Гусеням зібралися писанки розписувати, адже ж ось-ось — Великдень. Наготували писачки, віск, фарби, яйця, всілякі писанкарські інструменти. А Карлсон усе ходив за ними слідком і думав: до чого ж це вони готуються, що вони збираються робити? А може, вони ладнаються приготувати великий, красивий, кольоровий торт, адже ж фарби нібито харчові?.. Так ходив-ходив Карлсон, чого тільки не передумав, а спитати соромився. Але ж хіба не можна найкращому в світі Карлсонові запитати про те, чого він не знає? І Карлсон наважився..." (Оляна Рута)

Петро Волиняк. Що одна писанка наробила. Великодня казка. Художники - М. Худяк, Любов Григор’єва."У хаті ще було напівтемно, як мама вже розбудила Наталю.
—    Уставай, Наталю, — каже мама, — бо вже час до церкви йти паски святити. Хіба ти забула, шо Великдень сьогодні?
Наталя зараз же і встала. Швиденько почала вмиватися. А вмивалася ке так, як завжди: помилася додою та милом, а потім ще й писанку взяла, умочила її у воду, а тоді личко нею потерла. Вона вже давно знала, що перший раз на Великдень треба писанкою чи крашанкою вмиватися. Хто писанкою на Великдень умивається, той завжди буде ..." (Петро Волиняк)


Юлія Хандожинська. Великодня крашанка. Казка-гра для дітей. Писанки Ірини Михалевич."Одного разу з кошика викотилося яйце. Та не просте, а великодня крашанка. Червоне та яскраве, воно котилося по лісу і застрягло серед кущів шипшини..." (Юлія Хандожинська)

середа, 13 березня 2024 р.

Андрухович Юрій

13 березня 2025 року виповниться 65 років від дня народження українського поета, прозаїка, перекладача, віце-президента Асоціації українських письменників Юрія Ігоровича Андруховича

Юрій Андрухович – знакова фігура в сучасній українській літературі. Він – поет, прозаїк, есеїст, перекладач.

Народився 13 березня 1960 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О. М. Горького в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису «Перевал» (1991-1995). Віце-президент АУП (1997-1999).

У юності Юрій був лідером відомої літературної групи Бу-Ба-Бу («бурлеск-балаган-буфонада»), яка об’єднала авторів з Києва, Львова, Станіслава. Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають «станіславським феноменом».

На початку 90-х років разом з Ю. Іздриком починає видавати перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер». У 1985 році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий у СП України, у 1991 році – за ідейним переконанням виходить зі складу Союзу письменників разом з декількома колегами і стає ініціатором установи Асоціації українських письменників. Наприкінці 80-х відомий як активний діяч первісного, ліберально-демократичного Руху. З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників. Певний час був радником мера Івано-Франківська з питань культури.

У 1997 році в Україні окремими виданнями вийшли чотири книги Андруховича: «Екзотичні птахи і рослини» (вірші), книга прози (романи «Рекреації» і «Московіада»), роман «Перверзія», який заслужив репутацію культового літературного твору, книга есе «Дезорієнтація на місцевості».

Кілька років вів рубрику «Парк культури» у загальнонаціональній щоденній газеті «День» (Київ). Редактор і укладач Хрестоматійного додатку «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (МУЕАЛ). Автор п’ятого перекладу українською мовою шекспірівського «Гамлета» (журнал «Четвер» № 10, 2000 р.). Естетичні погляди «станіславської» літературної школи, лідером якої є Ю. Андрухович, відбиті на сторінках культурологічного журналу «Плерома» (заснована в 1996 році Володимиром Ешкілевим). Його твори перекладені 8 європейськими мовами, у тому числі роман «Перверзія» опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії. У російському перекладі видана невелика збірка віршів (пер. А.Макарова-Кроткова та І.Кручика, «Дружба народів», поч. 1990-х); роман «Рекреації» (пер. Ю.Ільїн-Король, «Дружба народів», № 5, 2000).

Також Юрій Ігорович є автором збірок поезій: «Небо і площі» (1985р.), «Середмістя» (1989 р.), «Екзотичні птахи і рослини» (1991 р.), «Пісні для Мертвого півня» (2004 р.), романів: «Рекреації» (1992 р.), «Московіада» (1993 р.), «Перверзія» (1996 р.), «Дванадцять обручів» (2003 р.), книг есе: «Дезорієнтація на місцевості» (1999 р.), «Диявол ховається в сирі» (2006 р.). У 2007 р. вийшла книга «Таємниця». Автор перекладів українською мовою п’єси «Гамлет» Вільяма Шекспіра й американських поетів-бітників «День смерті пані День» (2006 р.).

Твори Ю. Андруховича перекладено і видано окремими книгами в Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США, Італії, Словаччині, Швейцарії, Іспанії, Чехії, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусії, Литві, Данії. Письменник є автором перекладів з англійської (зокрема, він є автором п’ятого українського перекладу шекспірівського «Гамлета», а також книжки перекладів американських поетів-бітників), польської (Т. Конвіцький), німецької (Райнер Марія Рільке, Ф. Ролер, Фріц фон Герцмановскі-Орландо) та російської (Борис Пастернак, Осип Мандельштам, Анатолій Кім).

Юрій Андрухович – лауреат ряду літературних нагород: премії «Благовіст» 1993 р., Премії Рея Лапіки (1996), Премії ім. Гердера (Німеччина) 2000 р., Міжнародної премії за найвидатніші досягнення в галузі культури та гуманістики в країнах Східної та Південної Європи (Відень, 2003 р.), Спеціальної премії миру ім. Е.-М. Ремарка (Німеччина) 2005 р., Лейпцизької книжкової премії до європейського порозуміння (2006), літературної премії Центральної Європи «Ангелус» (Польща, 2006).

Поетичні твори Ю. Андруховича покладені на музику гуртами «Мертвий Півень», «Плач Єремії», «Sіґал Sпожив Sпілка», «Знову за старе», «Karbido» тощо, які є досить популярними серед молоді.



ТВОРИ
Андрухович Ю. І. Лексикон інтимних міст : довіл. посіб. з геопоетики та космополітики / Ю. І. Андрухович ; на обкл. фоторепрод. М. Й. Штефан. – Вид. 3-є, випр. й допов. – Чернівці : Meridian Czernowitz : Книги – ХХІ, 2016. – 434 с.
Андрухович Ю. І. Листи в Україну : вибране / Ю. Андрухович ; післямова С. Жадана. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. – 240 с. : портр. – (Українська поетична антологія).
Андрухович Ю. Моя остання територія : Вибрані твори:поезія, проза, есеїстика / Ю. Андрухович. – Львів : Піраміда, 2009. – 308 с.
Бу-Ба-Бу : вибр. твори / Ю. Андрухович, О. Ірванець, В. Неборак ; авт. проект В. Габора. – Львів : Піраміда, 2008. –391 с. : іл. – (Приватна колекція).
Андрухович Ю. Поляки. З перспективи наближеного / Ю. Андрухович. // Всесвіт. – 2014. – № 1-2. – С. 245-251.

ПЕРЕКЛАДИ
Шекспір В. Гамлет, принц Данський / Вільям Шекспір ; пер. Ю. Андуховича ; мал. В. Єрка. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. – 242 с. : іл.
Шекспір В. Ромео і Джульєтта=Romeo and Juliet : трагедія / Вільям Шекспір ; пер. з англ. Ю. Андруховича ; іл. В. Єрко. – 3-тє вид. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. – 208 с. : іл.

ПРО ПИСЬМЕННИКА
Андрухович Юрій Ігорович // Усі письменники і народна творчість : довідник / Н. І. Черсунова. – Київ, 2007-2008. – С. 12-16.
Андрухович Юрій Ігорович // Усі українські письменники : довідник / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Харків, 2008. – С. 12-16.
Відчути на дотик епоху : літературний портрет Юрія Андруховича // Якубовська М. С. У дзеркалі слова : есе про сучас. укр. л-ру / М. С. Якубовська ; вступ. сл. В. Лизанчука, худож. М. Шутурми. – Львів, 2005. – С. 308-318.
Юрій Андрухович // Історія української літератури, ХХ – поч. ХХІ ст. : підруч. для студентів вищ. навч. закл. : у 3 т. Т. 3 / за ред. А. І. Кузьменка. – Київ, 2017. – 543 с. : портр.
Юрій Андрухович // Література України / авт.-упоряд. В. М. Скляренко, Я. О. Батій ; худож.-іл. Г. В. Беззубова. – Харків, 2006. – С. 222-224.
Юрій Андрухович // Новий довідник : українська мова. Українська література : аналітично, раціонально абітурієнтам, школярам. – Київ, 2004. – С. 814.
Юрій Андрухович // Усі українські письменники : довідник / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Харків, 2007. – С. 338-339.
Юрій Андрухович // Усі українські поети / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Харків, 2008. – С. 6-7.

[Письменника Юрія Андруховича відзначили чеською премією імені Вацлава Буріана] // Літературна Україна. – 2019. – № 37-38, 12 жовт. – С. 16.
Белей Н. У силовому полі світової літератури: мистецький код Юрія Андруховича : літературознавче есе / Н. Белей // Всесвітня література в сучасній школі. – 2012. – № 9. – С. 23-31.
Бірченко М. Осуд бездуховності в романі Юрія Андруховича «Московіада» / М. Бірченко // Дивослово. – 2011. – № 5. – С. 15-18.
Бондаренко С. «Правий» погляд на Андруховича / С. Бондаренко // Літературна Україна. – 2015. – № 4, 22 січ. – С. 14.
Головій О. Навколо світу – за півтори години з Андруховичем : [літературно-музичний проект Юрія Андруховича «Atlas Estremo»] / О. Головій // Сім’я і дім. – 2015. – № 38. – 17 верес. – С. 8.
Масенко Л. Суржик у сучасній художній літературі / Л. Масенко // Дивослово. – 2011. – № 4. – С. 25-30.
Переможцями Книги року BBC-2018 стали Андрухович, Бондар і Дерманський // Українська літературна газета. – 2018. – № 25, 14 груд. – С. 5.
Примак Г. Гамлет і Україна : українські переклади трагедії Шекспіра «Гамлет» / Г. Примак // Всесвітня література в сучасній школі. – 2014. – № 6. – С. 62-63.
Рябий В. Гармонійна завершеність кола / В. Рябий // Українська літературна газета. – 2019. – № 17, 30 верес. – С. 4.
Свинаренко К. Люди і долі : Юрій Андрухович – поет, прозаїк, есеїст, перекладач / К. Свинаренко // Журавлик. – 2018. – № 9. – С. 7.
Твори цих українських письменників треба мати у бібліотеці // Шкільна бібліотека. – 2017. – № 2. – С. 106-111.
Ткаченко С. А-Ба-Ба-Га-Ла-Гамлет: шекспіріада, перверзія чи рекреація? / С. Ткаченко // Березіль. – 2010. – № 1-2. – С. 176-188.
Фасоля А. Як читати постмодерну поезію / А. Фасоля // Дивослово. – 2010. – № 9. – С. 24-28.
Юрій Андрухович / В. Агеєва // Українська мала проза ХХ століття. – Київ : Факт, 2007. – С. 1369-1372.
Якимчук Л. Гете для Андруховича / Л. Якимчук // Культура і життя. – 2016. – 24 черв. – С. 4.

WEB–БІБЛІОГРАФІЯ
Андрухович Юрій Ігорович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Андрухович_Юрій_Ігорович. – Заголовок з екрану.
Біографія Андруховича Юрія [Електронний ресурс] // OnlyArt : [веб-сайт]. – Режим доступу : https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/andruhovych-yurij-biografiya/. – Заголовок з екрану.
Юрій Андрухович (13.03.1960) [Електронний ресурс] // А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://ababahalamaha.com.ua/uk/Андрухович_Юрій. – Заголовок з екрану.
Юрій Андрухович [Електронний ресурс] // Ще не вмерла Україна [веб-сайт]. – Режим доступу : https://sites.google.com/site/senevmerlaukraiena/poeti/urij-andruhovic. – Заголовок з екрану.
Юрію Андруховичу – 60 років [Електронний ресурс] // ЛітАкцент : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://litakcent.com/2020/03/13/yuriyu-andruhovichu-60-rokiv/. – Заголовок з екрану.

Рекомендована публікація

Читач загубив книгу

 https://edirshkoly.expertus.com.ua/10010442