Валер’ян Петрович Підмогильний випередив час за своїм світоглядом, передбаченням, сміливістю вчинків. Його сміливість полягала не в лозунгах, клятвах та зізнаннях у любові до України, а своїм писемним жанром психологічно-модерністської прози, зумів, завдяки рівню літературного мистецтва, протистояти тоталітарній системі тих часів. Він говорив мовою своїх героїв про Голодомор, вибір між патріотизмом справжнім та «ура- патріотизмом», про людяність, що вище за будь яку ідеологію. У свій час він був новатором рівня всесвітнього. Своєчасне визнання та увага до нього західних літературних кіл та видавництв свідчать про це. «Його називають «сином Придніпров’я», «нащадком степу», «письменником-інтелектуалом», «поетом чарів ночі», який відкрив для української прози «вікно до Європи». Він і «справді був надто оригінальним явищем в українській літературі. Пройшовши чорну смугу півстолітнього ігнорування та забуття, як жертва тоталітарної сист...
