Девід Герберт Річард Лоуренс

 Девід Герберт Річард Лоуренс (11.09.1885-02.03.1930), англійський романіст, поет, драматург, есеїст, літературний критик, художник, один з найзнаменитіших письменників початку ХХ ст.

Г. Лоуренс народився в Іствуді, графство Ноттінгемшир. Він був четвертою дитиною в сім'ї. Батько письменника був людиною простою і життєлюбною; він працював на шахті з ранніх років, майже не вмів читати, був завсідником пивниці. Людиною іншого складу була мати - Лідія Лоуренс. Вона вирізнялася витонченою духовною організацією, здобула освіту, до заміжжя працювала вчителькою і робила все, аби долучити до знань і культури своїх дітей. Лоуренс стверджував, що саме матері він зобов'язаний долею письменника. Між батьками розуміння не було, нерідко спалахували сварки, які згодом лягли в основу багатьох творів письменника. 

У 1898 р. Лоуренс отримав стипендію в Ноттінгемську вищу школу, закінчив педагогічний факультет Ноттінгемського університету. У сімнадцять років він перехворів важкою формою запалення легенів, що спричинило в майбутньому туберкульоз.

Склавши іспит на право працювати вчителем, Лоуренс якийсь час навчав шахтарських дітей, а потім викладав у Кройдоні, неподалік від Лондона. Він узявся за літературні вправи, писав вірші, чотири роки працював над рукописом свого першого роману. У 1907 р. він виграв конкурс оповідань газети "Nottingham Guardian".Перший роман Девіда Лоуренса «Білий павич» був опублікований у 1911 р. 

Творчий доробок письменника величезний. Роман «Сини й коханці» («Sons and Lovers», 1913), що приніс Лоуренсу визнання, збірка «Вірші про кохання»(«Love Poems», 1913); оповідання «Прусський офіцер» («The Prussian Officer», 1914), роман «Райдуга»(«The Rainbow», 1915), дорожні нариси «Сутінки в Італії» («The Twilight in Italy», 1916), «Новівірші»(«New Poems», 1918), «Книга віршів» («К Book of Poems», 1919); у 1920 p. вийшли романи «Закохані жінки» («Women in Love»), «Втрачена дівчина» («The Lost Girl»), 1921 р. - «Психоаналіз і підсвідоме» («Psychoanalysis and Unconsious»), у 1922 p. - роман «Жезл Аарона» («Aaron's Rod»), збірка оповідань «Англія, моя Англія» («England, My England»); у 1923 р. з'явилися роман «Кенгуру» («Кап garoo»), поетична збірка «Птахи, звірі та квіти» («Birds, Beasts and Flowers»), «Нариси про класичну американську літературу» («Studies in Classic American Literature»); 1926 p. - роман «Пернатий змій» («The Plumed Serpent»). У 1928 р. вийшов останній твір письменника - «Коханець леді Чаттерлей» («Lady Chatterley's Lover»).

Основна тема творчості – гармонія людини та природи; захист від «механічної цивілізації», що поневолює і знеособлює людину. Лоуренс розширив можливості епічної і поетичної форм, збагативши їхній зміст сміливим утвердженням прав чоловіків і жінок реалізувати закладені в них від природи можливості, пригнічені та деформованою рутиною повсякденності, офіційною мораллю, що накладає заборони на виявлення почуттів і пристрастей. Сферою прояву прихованих у людині можливостей Лоуренс вважав кохання. 

Головний мотив поетичної творчості Лоренса - відмова від дегуманізуючого впливу індустріального суспільства і повернення до природності та спонтанності життя.

Творчість Лоуренса характеризується розмаїтістю жанрів. Однак провідним завжди залишається роман. Як романіст, Лоуренс здобув визнання за життя, і як романіст відомий головно і в наступні десятиріччя. 

Роман Г. Лоуренс розглядав як засіб оновлення життя; використовував досягнення живопису для збагачення зображальних можливостей жанру. Лоуренс орієнтувався на живопис, обґрунтовано вважаючи його тим видом мистецтва, який з найбільшою повнотою відображає зміни в емоційній і духовній сферах, із найбільшою швидкістю фіксує їх. 

Принцип зображення життя як вічно струмуючого потоку стосунків, що складаються поміж людьми, становить основу міркувань Лоуренса про роман і завдання романіста. Роман для Лоуренса - це не лише явище літератури, а й рушійна сила життя.

Періодом великих випробувань і напружених пошуків стали для Лоуренса роки війни. Він засуджував і проклинав війну, вважаючи її проявом вищого божевілля, свідченням нелюдяності існуючого стану речей. 

Серед романістів XX ст. Лоуренс був першим, хто, створюючи «гірничий роман», як він сам називав «Синів й коханців», не обмежив себе рамками соціально-класового підходу і включив робітничу тему у русло загальнолюдської.

Роман «Коханець леді Чаттерлей» - найвідоміший твір автора. Цим романом завершується його творчий шлях, в ньому синтезуються особливості ранніх і повоєнних романів письменника. 

«Коханець леді Чаттерлей»  це сплав белетристики та філософі, у центрі якого жіноча чуттєвість, роман, у якому еротика і сексуальність існують на рівні з чудово прописаними психологічними нюансами та аналізом того часу. 

Твір був сприйнятий сучасниками як виклик суспільству і у 1928 р. був заборонений у Великій Британії до подальшого видання, а готовий наклад було вилучено та знищено. Заборона діяла аж до 1960 р.

Сюжет роману становить історія Констанс Кліффорд, чиє зовні щасливе та влаштоване життя позбавлене внутрішнього тепла, справжнього кохання, а тому й сенсу. Скалічений на війні Кліффорд, якою б відданою не була йому Конні, не може не стати з часом втіленням того, що пов'язане для молодої, спраглої кохання жінки з уявленням про анти-життя. Повнота існування відкрилася для Конні в хижі лісника Меллорса. Після зустрічі з ним для жінки почалося  справжнє життя, право на яке й утверджує Лоуренс.

Саме Лоренс був тим, хто надав англійському слову sex його сучасне значення – статеві стосунки (sexual intercourse). До нього слово sex означало лише тільки стать людини.

Роман «Коханець леді Чаттерлей» шість разів екранізовано світовим кінематографом.