24 квітня 2025 року виповнюється 105 років від дня народження поета, письменника, сатирика, літературознавця та перекладача Дмитра Григоровича Білоуса (1920-2004). Його називали «зодчим слова», «ходячою енциклопедією», сучасники дивувалися його феноменальній пам`яті. Він був неперевершеним оповідачем. Годинами міг читати рядки улюблених болгарських поетів мовою оригіналу й у власних перекладах.
Навчався Дмитро Білоус на філологічному факультеті Харківського університету, де його однокурсниками були Олесь Гончар та Григор Тютюнник. Доля дарувала майбутньому письменнику цікаві зустрічі, які мали неабиякий вплив на його подальшу творчість. Спілкування з Павлом Тичиною, Миколою Бажаном давало свої плоди і спонукало до творчості. 1948 року вийшла перша збірка сатири й гумору «Осколочним». Її редактором був Андрій Малишко.
Наступні книги Дмитра Білоуса одразу знайшли свого читача та привернули увагу критиків: «Веселі обличчя», «Зигзаг», «Колос і кукіль», «Альфи – не омеги».
Талант Дмитра Білоуса багатогранний. Уже будучи визнаним поетом-сатириком, у зрілому віці він починає писати для дітей. Одна за одною виходять друком його книги «Пташині голоси», «Упертий Гриць», «Про чотириногих рогатих і безрогих», «Лікарня в зоопарку», «Турботливі друзі», «Сад на Лисій горі», «Веселий кут», «Гриць Гачок». Знаковою в дитячій поезії Дмитра Білоуса стала книга «Диво калинове» та її продовження «Чари барвінкові». За збірку «Диво калинове» поет удостоєний національної премії України імені Тараса Шевченка.
Ще однією гранню таланту Дмитра Білоуса є перекладацька діяльність. Він перекладав з білоруської, литовської, вірменської, азербайджанської, російської, польської та болгарської мов. У його довершених перекладах український читач отримав твори Івана Вазова, Георгія Джагарова, Димитра Методієва, Ніно Ніколова та інших. Вершиною цієї праці стала двотомна «Антологія болгарської поезії». Це видання було відзначено золотою медаллю у Болгарії. Уряд країни нагородив поета орденом Кирила і Методія І ступеня, а в Україні за цю книгу він став лауреатом премії імені Максима Рильського. Останнім дарунком читачам стала збірка віршів про українську мову «Безцінний скарб».
І справді, Дмитро Білоус лишив по себе безцінний спадок. Це його прижиттєві збірки віршів «Осколочним» (1948), «Веселі обличчя» (1953), «Пташині голоси» (1956), «Сад на Лисій горі» (1972), «Гриць Гачок» (1986), «Диво калинове» (1988), «Чари барвінкові» (1994) та «За Україну молюся» (2001), а також «Антологія болгарської поезії» (1985) та видання останніх років.
Доробок Дмитра Білоуса залишається актуальним і нині. Його твори плекають любов до рідного слова, до України, вчать не забувати свій родовід, виховують естетичний смак. Поет, перекладач, життєлюб Дмитро Білоус живе у своїх книгах і творить світ любові й добра.
Джерело http://www.tsatu.edu.ua/biblioteka/bezcinnyj-skarb-dmytra-bilousa/
Коментарі
Дописати коментар